Свіжий корінь
Доброго кореневища видно з першого погляду: шкірка натягнута й гладенька, без зморшок, злам соковитий і світлий, а не волокнистий. Якщо шматок гнеться в руці, він лежав надто довго й віддасть воді саму деревину. Шкірку ми не зчищаємо ножем, а зішкрябуємо ребром чайної ложки: під нею лежить найароматніший шар, і його шкода.
Різати варто впоперек волокон, прозорими пелюстками — так поверхня контакту з водою більша, і той самий грам дає помітно більше смаку. Товсті бруски віддають аромат удвічі довше й водночас устигають набрати гіркоти.
Тримаємо корінь у паперовому пакеті на середній полиці холодильника: у поліетилені він пітніє й за тиждень береться цвіллю. У морозильній камері цілий шматок лежить місяцями, і його навіть не треба розморожувати — натирати замороженим навіть зручніше.